Село Росоховатець

Село Росоховатець

Знак при в'їзді в село

Назва с. Росоховатець походить від назви місцевості, де воно розташоване — урочища Росоховате, Росище (перша писемна згадка — 1559 р.). 1579 року Росоховатець належить воєводі подільському Миколаю Мелецькому . Існувала легенда, що в давнину під час татарських набігів, біля старої розсохуватої верби, на березі струмка, один шляхтич заховав чималий скарб. Відтоді шукачі, намагаючись його віднайти, почали селитись в тій місцевості. Скарб так і не знайшли, а поселення назвали Росохуватець. Існує версія, що за переказом село заснував польський шляхтич Росоха, недарма, найстаріша вулиця села зветься «Шляхта».

Край сильно постраждав і був спустошений під час польсько-козацько-татарських війн 17 ст. Більш активний розвиток села відбувається десь з кінця 17 століття, у час після татарських нападів.

У 1810—1815 роках Росоховатець, разом з цілим Тернопільським краєм, перебував під владою Російської імперії. Кордон проходив між Росоховатцем і Золотою Слободою. Історія і сьогодення Росоховатця тісно пов'язане із сусіднім селом Ішків та його замком .

Найшвидше село почало розвиватись на початку 19 століття, із заснуванням фільварку. 1832 року маєток належав Тадеушу Ковнацькому. У другій половині століття фільварок переходить у власність Янковським. Значно збільшується кількість населення, відкривається костел. Впроваджуються нові, прогресивніші методи господарювання. Поселення навколо фільварку спочатку звалось Антонівка, згодом приєднане до Росохуватця. За часів Імперії Габсбургів, Росоховатець з 1866 р. набуває значення адміністративної одиниці.

На честь скасування панщини вдячні селяни Ішкова і Росохуватця 1911 року встановили пам'ятний хрест. Цю пам'ятку можна побачити і сьогодні.

На початку 20 століття село зробило перші кроки на шляху до громадського і національного відродження. 1908 року було засновано читальню «Просвіти», до якої 1914 року належало 27 осіб, а бібліотека нараховувала на той час 98 книг. Разом з товариством «Січ», яке було засноване 1910 року «Просвіта» стала живчиком громадського і національного життя українців.

Оборонне укріплення часів Першої світової війни неподалік Росохуватця

З початком Першої Світової Війни, в результаті Галицької битви, із серпня 1914 по серпень 1915 року, село було окуповане російськими військами. У весняному наступі 1915 року австрійсько-німецьких армій взяв участь легіон УСС. Під кінець червня вони дійшли до Золотої Липи.

Після переможного бою під Заваловим,- рушили стрільці на схід, зокрема, 2й курінь УСС вів наступ через Підгайці, Маловоди на Росохуватець і 7 вересня без бою зайняв село. Як командир сотні УСС, в селі перебував Петро Франко, син І.Франка. Зимою 1916 р., коли фронт на довший час проходив по Стрипі в Росоховатці перебував штаб підрозділу німецької армії Офензива генерала Брусилова, яка розпочалась 4 червня 1916 року, змусила австрійське військо до відступу з-над Стрипи і фронт знову зупинився над Золотою Липою. В серпні 1917 року російські війська остаточно відступили на схід.

1926 року відновили свою діяльність «Просвіта» та «Січ», було засновано аматорський драматичний гурток. 1928 року, з допомогою української еміграції в Америці, розпочалась побудова дому читальні. Маючи свій громадський дім, цього ж року було засноване товариство «Луг» (що в короткий час мало у своїх рядах понад 50 членів), гурток «Рідної школи», кооперативу «Поступ». Було насипано символічну могилу — на пам'ять борців визвольних змагань УСС та УГА. Радянська влада могилу зрівняла з землею, але 1990 р. мешканці відновили її на старому місці.

15 лютого 1945 року групою із НКДБ НКВС, за участю місцевого сексота, на околиці села Росохуватець, було викрито криївку. Тоді ж було затримано 15 осіб, котрих запідозрили у приналежності до ОУН, 5 повстанців було розстріляно у приміщенні сільської ради. Серед них троє рідних братів — Католи.

Росохуватець відносився спочатку до Золотниківського, потім до Козівського району Тернопільської області.

Найбільшого розміру Росохуватець досяг перед початком другої світової війни, коли в селі проживало 1357 осіб у 239 хатах. У господарських книгах за 1945-46 роки числиться 192 господарства, в яких налічувалось 817 жителів, з них 131 — поляки, 686 — українці, тоді як у 1949—1952 роках значиться 226 дворів з 960 мешканцями: 23 — поляки, 937 українців.

Починаючи з 70-х років післявоєнна молодь все більше залишається в містах, найбільше — Тернопіль, Львів. На час перепису населення, в 1979 році, в селі проживало лише 585 мешканців, у тому числі 254 чоловіків та 331 жінок.

Оскільки село було невелике — в ньому не було церкви, окрім невеликої каплиці. Мешканці римо-католицького обряду відносились до парафії с. Настасів, греко-католицького — до сусіднього с. Ішків. Тому греко-католики з Росоховатця узяли найактивнішу участь у побудові нової церкви, замість старої дерев'яної в Ішкові, у 1933—1939 роках.

1990 року, під час нової доби національного відродження, зусиллями мешканців Росохуватця, відремонтовано та оздоблено заново костьол , який тепер функціонує як греко-католицька церква.

Біля церкви збереглись два пам'ятні хрести 19 століття, поставлені на честь фундаторів храму.

Дерев'яні фігури апостолів — елементи оздоблення давнього костелу

На роздоріжжі доріг навпроти ставу стоїть фігура Богородиці з Ісусом — своєрідний оберіг села. Його також переховували в землі від кінця 1940-х, і відновлено в 1990 році та реставровано в 2017 році.

В селі працюють клуб, бібліотека, ФАП, дитячий садок, торговельний заклад.