Село Денисів
Село Денисів
Історична довідка.
Денисів розташувався на правому березі ріки Стрипи. є версія, що Денисів та сусіднє село Купчинці у минулому були одним містечком і мали спільну назву — Бродилів.Назва ця,ймовірно, походила від непрохідного трясовиння (бродів), що було біля русла колись повноводної Стрипи. Однак після “освоєння” в 1960-их роках незайманих угідь горезвісною меліорацією, майже вся фауна і флора була втрачена. Під час одного з монголо-татарських нашесть містечка Бродилів не стало. На його руїнах виникли два нових села: Купчинці (назва походить від слів купці, ченці) та Денисів (від імені першого поселенця Дениса).
Перша згадка про Денисів, як власність теребовлянського возного Мартина Кунатса, зафіксована у другій половині XVI ст. Згодом про Денисів згадує у “Щоденнику подорожі, яку здійснив у роки 1670, 1671, 1672...” по Україні німецький мандрівник Ульріх фон Вердум. Цей запис датований 28 листопада 1671 року.
За свою історію Денисів пережив складний шлях піднесень та занепадів. Зокрема, через його територію декілька разів проходили козацькі полки Богдана Хмельницького. На його полях відбувались історичні битви, найбільша з яких 12 травня 1651 року на переправі через ріку Стрипу та денисівському полі Замости. На вершині гори Замостами, на місці поховання козаків, відновлено високу козацьку могилу (1993).Денисів є найвіддаленішим населеним пунктом від Карпат, де на маєток безжально-скупої польської пані Домарадзької нападали гірські месники опришки. По-сьогодні серед високих понад сторічних дерев збереглися рештки цього польського фільварку й у ньому, дещо добудованому та реконструйованому, розміщенігеріатричне відділення та дільнича поліклініка.
У 1867—1901 роках у селі жив музичний та культурно-громадський діяч Галичини отець Йосип Вітошинський. створив у тогочасній Галичині чи не перший 100- голосий чоловічий, а потім 150-голосий мішаний хори.
Уславлений хор о. Вітошинського, про який писала майже вся західноєвропейська преса, зі своїми виступами об'їздив майже всі найбільші населені пункти Західної України. До речі, цей колектив першим узяв до свого репертуару національний гімн “Ще не вмерла Україна”.
Йосип Вітошинський разом з учителем Омеляном Бородієвичем заклали в Денисові першу після Львова читальню “Просвіти” (1870), в якій селяни присягли на тверезий спосіб життя. Він заснував духовий оркестр, драматичний гурток, школу диригентів хорів і духових оркестрів та здійснив багато інших благородних справ. Під час Першої та Другої світових воєн на ріці Стрипі зупинялися фронти. Зокрема, під час Другої світової війни, коли була задіяна така потужна воєнна техніка як літаки, танки, гармати та катюші радянські війська через розлив та прибережні трясовиння ріки в період з 24 березня по 14 липня 1944 року не могли прорвати німецької лінії фронту.
Із жовтня 1943 року до кінця березня 1944 року в Денисові перебував провід Крайового організаційного референтаОУНЗУЗ (Західноукраїнських земель) під керівництвом Юліана Гуляка “Токара”. На денисівському хуторі Веснівка в господарствах Григорія та Миколи Микитівих в серпні 1943 року відбувся Вибір ІІІНадзвичайний Великий збір ОУН, де Романа Шухевича обрано головою проводу ОУН. Напередодні та в часі Другої світової війни до лав ОУН-УПА вступило понад 80 жителів села, більше 50 пішло в 1-у Українську Галицьку Армію, біля 70 стали воїнами Червоної армії, понад 50 юнаків і дівчат були вивезені в Німеччину на примусові роботи, 69 осіб із 21 родини вивезено на Сибір.
Денисів батьківщина семи письменників: Ілька Кузіва (1874-1916), Григорія Глинки (1875-1966), Іванни Блажкевич (1886-1977), Євгена Бородієвича(1889-1924), Михайла Шарика (1901-1979), Тетяни Федорів (1922-1989), Богдана Мазепи (1928-1978). Однак, на сільському цвинтарі є могила тільки Іванни Блажкевич. Всі інші розкидані по світу.
Нині в Денисові функціонують загальноосвітня школа, дитячий садок, геріатричне відділення, дільнична поліклініка, сільський клуб, бібліотека. З ініціативи о. Вітошинського на місці старої дерев'яної церкви 1887 року в Денисові збудовано нову цегляну церкву (архітектор Роттер), яка освячена іменем Святого Миколая. Розмальовував її в 1888- 1889 роках галицький художник Корнило Устиянович. Візитною карточкою села є Краєзнавчий музей (пам’ятка архітектури місцевого значення) та його дві філії: музей-садиба письменниці Іванни Блажкевич, та хата – музей на місці проведення ІІІ Надзвичайно Великого збору ОУН. Завдяки чому село часто відвідують екскурсійні групи, науковці, письменники та інші культурно-громадські діячі.
Пам’ятники та пам’ятні знаки :
- Тарасу Шевченку
- Іванні Блажкевич
- Тетяні Федорів
- Михайлу Шарику
- о. Йосипу Вітошинському
- Фігура козака з бандурою, біля козацької могили
- Меморіальний комплекс у центрі села із гранітними таблицями, де викарбовано імена земляків, щостали жертвами у Першій та Другій світових війнах.
- на честь проголошення незалежності України
- на честь скасування панщини
- Стелла на місці проведення ІІІ Надзвичайно Великого збору ОУН (с.Веснівка)
- Насипано дві могили УСС та козацьку.
Іванні Блажкевич (музей – садиба І. Блажкевич)
о. Йосипу Вітошинському ( Денисівськийкраєїнавчий музей)
Юліану Гуляку - керівнику організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944) на будівлі одного з корпусів школи)
Пам’ятки природи, що занесені до реєстру заповідних об’єктів Тернопільської області:
490-річна липа Богдана Хмельницького
три 140-річні чорнокорі буки.