Купчинецька громада
Тернопільська область, Тернопільський район

Купив собі хату, але так і не встиг в ній пожити. На Тернопільщині попрощались з Андрієм Петришиним

Дата: 27.08.2022 08:46
Кількість переглядів: 1684

 

Купив собі хату, але так і не встиг в ній пожити. На Тернопільщині попрощались з Андрієм Петришиним

  • Герої не вмирають? Вмирають, лишаючи невимовний біль у серцях рідних! Герої вмирають — заради майбутнього кожного з нас.
  • В Андрія залишились батьки та двоє братів. Він у цій родині був наймолодшим…

         Йому лишень у березні виповнилось 27. А наприкінці серпня все село опустилось на коліна, зустрічаючи свого Героя. Плакали і старі, і малі, проводжаючи свого односельця в останню путь. Йому б жити й жити, бо стільки планів і мрій, одружитись, народити дітей. Але його проводжали всією громадою і поховали зі всіма військовими почестями – як Героя…

         Петришин Андрій Михайлович народився 9 березня 1995 року. Його призвали до війська наприкінці квітня. 20 серпня 2022 р. мінометник однієї з військових частин Андрій Петришин загинув у Запорізькій області.

         Був молодшим із трьох синів

         У Героя залишились мати Богдана Миколаївна, тато Михайло Мирославович і двоє братів — Василь і Михайло. Андрій у цій родині був наймолодшим із дітей, розповів голова Купчинецької громади Ігор Країнський.

      — Родина проживала на хуторі Драгоманівка, поблизу Купчинців, — розповів Ігор Країнський.

      — Андрій до війни працював на підприємстві «Агроінгдустрія – 11». Спокійний, дуже розсудливий. Їхній хутір за 5 км від села, – то фактично одна хата, і роботи було чимало. То Андрій був основним помічником для батьків. Опорою для мами. Нещодавно купив собі будинок у селі, вже робив ремонт. Але пожити в ньому не судилось…

       «Герої не вмирають! І так з уяви виринає образ ідеалізованого супервоїна, такого недосяжного і чужого. Але сучасні лицарі, воїни світла і добра не такі. Вони серед нас. Це чоловік, син, брат...», — каже директор Купчинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Оксана Панькевич.

        — Це сусідський хлопчина, — підписала фото Андрія сусідка Оксана. — Він ще недавно ходив повз ворота, жив, працював, мріяв, але не встиг... Чия в цьому винна? Його, бо осиротив матір? Воєнкомів, бо принесли повістку??? Ні, причина у клятих ординцях, які нищать усе найкраще, бо не здатні цього досягти. Герої не вмирають? Вмирають, лишаючи невимовний біль у серцях рідних! Герої вмирають, заради майбутнього кожного з нас!

          «Герої вмирають, а нам нарешті варто замислитися, — чому, — каже жінка. — Можливо, ми замало зробили чогось для них? А може, ми забулися, що зараз війна? А може, наші власні меркантильні інтереси нам затьмарили розум і серце? Герої вмирають, а ми пам'ятаймо не чому, а для чого. Андрій Петришин... Скромний і тихий хлопчина! Герой серед нас!»

          Ще не встиг одружитись, не встиг нажитись…

          Оксана Андріївна Пастух була вчителькою в Андрія. І пригадує, як він щодня із хутора долав до 10 км, аби прийти до школи.

          — Перший і другий клас цих дітей вчила Марія Степанівна, а я вже прийшла, коли вони пішли у третій клас, — поділилась Оксана Пастух. — Андрійко – досі його пам’ятаю… Це була дуже скромна, щира і чемна дитина. Коли хлопці підросли і ставали пити пиво, Андрій біля них їв морозиво. Надзвичайно добрий і дуже чуйний.

          Вчителька каже, що знала про Андрія та інших хлопців із громади, які пішли на війну боронити рідну землю і нас із вами. І молились лишень, аби ті повернулись з війни живими і здоровими.

          — Ще не встиг одружитись, не встиг нажитись… — жінка на мить зупинила розмову. — Пригадую, йому найдалі від всіх було до школи. Добирався щодня, часом в тітки ночував, але жодного разу не пропустив. Долав щодня 10-ки кілометрів. Хлопець, що ніс фото на похороні Андрійка – то його найкращий друг та однокласник Міша. Гірко і боляче. Молоді хлопці помирають за наш мир і за нас з вами.

          26 серпня на сільському цвинтарі у Купчинцях з’явилась перша могила Героя, поруч з якою майорить жовто-синій стяг. Могила потопає у квітах, а з портрета на фото усім всміхається Андрій Петришин. Йому тепер назавжди 27…

 

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братам, всій родині, односельцям і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

(Стаття в інтернет-виданні "20 хвилин -  Новини Тернополя" - Незалежний новинний портал з оперативним висвітленням подій у Тернополі та області)


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь